🐈‍⬛Шалений Кіт🐈

Олексій Петров в соц. мережах:
Twitter – https://twitter.com/Punisher_Cat?s=09
Facebook – https://www.facebook.com/alex.petrov.3975
YouTube – https://www.youtube.com/channel/UCHArZduKt5L_EhrKd1RjsZw

View in Telegram

Recent Posts

Та сама Марʼяна потроху тестує ідею заборони партії «Європейська солідарність».

Окей. Давайте пограємо в цю божевільну гру із божевільною. Якщо відкрити інтернет то там можна знайти багато цікавої інформації. Наприклад перелік нардепів які погоріли на хабарях, корупції та інших скандалах: Трухін, Кузьміних, Трубіцин, Марченко, Гунько, Халімон, Тищенко, Арістов, Торохтій, Холодов, Куніцин… І окрема номінація «Зрадник України», депутат Олексій Ковальов.

Дійсно. Офігенний перелік причин для заборони партії… Слуга народу. Разом із ОПЗЖ. Бо і в одній і в іншій є ті, хто пішов на пряму співпрацю із окупантами. А корупціонерів і тих, хто втік з країни більше ніж у Сірка блох.

p.s. Депутат Ковальов нікому зі Слуг народу не передав свого російського куратора в якості спадку? Чи все ж таки хтось продовжує… «постукувати»?
Але повторюсь, Порох одразу почав допомогати війську, хоча міг спокійно сидіти десь в Буковелі і дуже незламно турбуватись за країну. Допомогати в той час, коли хтось записував перелякані відосики і просив українців залишатись вдома, мовляв «Військові рф гатять лише по інфраструктурних обʼєктах і цивільне населення не є їх ціллю».

Чи міг тоді хтось спрогнозувати, що встоїмо? Навряд чи. Але ми встояли. І що почала робити влада після того як змінили штани? Бінго. Взялась за улюблену справу, намагатись посадити за ґрати Порошенка, вигадуючи хоч щось. Навіть згадали часи рекету. А чому б і ні, якщо є влада в руках і вже… не страшно.

А справа Медведчука живе і квітне як в Україні так і в сесійній залі, завдяки депутатам колишньої ОПЗЖ та їх дружбі із… та бути такого не може. Чи може?
Інформаційні свистки Банкової, що є сили намагаються причепити Петра Порошенко до Медведчука. Навіжена Марʼяна навіть запостила на своїй сторінці криворукий фотошоп, аби також спробувати «поставити» поруч Порошенка та Медведчука.

Ну скільки шкоди обороноздатності країни, тобто самій країні вона принесла своїми діями, (зокрема на посаді Голови ТСК по справі вагнерівців), колись зʼясує слідство. А зараз поговоримо про… Медведчука. Він же був такий токсичний для Слуг народу, що Іван Баканов, друг президента і колишній Голова СБУ радісно вітався із ним в сесійній залі Верховної Ради України. До речі, а як він там опинився, той Медведчук, бо нова влада з ним завжди боролася що є сили? Чи не завжди?

Трохи нагадаю події 2019 року. Бо багато хто забув вже. Після перемоги Зеленського на президентських виборах, в країну вже спокійно і неймовірні радісно повертається Андрій Портнов, один з поплічників Януковича. (Що там на стадіоні хтось казав про справи Майдану? Але то було на стадіоні. Потрібно було видавати себе за свого.) І з поверненням Портнова, одразу ж починається запекла боротьба нової влади з… ні, не з Медведчуком. Ви що? Боротьба починається із Петро Порошенко. Напевне не варто нагадувати десятки його візитів до будівлі ДБР, де вже лежали стопки кримінальних справ. А потім нескінченні суди…

Напевне вже наступного місяця, тобто в червні 2019 року Зеленський все ж таки почав що є сили боротися із Медведчуком? Те ж ні? Та бути такого не може! Тоді напевне в липні? І тут, мимо! Ба більше, Медведчук із своєю кодлою стає депутатом Верховної Ради і вже як представники законодавчої гілки влади, фактично отримують всю повноту дій. Нагадати, коли вони (фото нижче) спокійно поїхали до Москви, а потім спокійно повернулись в Україну? В березні 2020 року. І за це їм нічого не було. Що тоді робили так звані Слуги народу? Бінго! У них була дуже важлива справа. Вони що є сили продовжували боротись із Порошенко, зокрема за його Наказ на проведення контрнаступу влітку 2014 року на Донбасі коли було звільнені купа наших територій. І попутно Слуги радісно бігали по етерах телеканалів які так, або інакше належали тому ж Медведчуку або його поплічникам.

«Як бігали?», спитаєте ви, «Це ж телеканали Медведчука. Їх мусили ж одразу закрити». Та щаз! Ніхто телеканали Медведчука не закрив влітку 2019 року. Навіть не подумали. І через рік, також не закрили. І все їх, тобто Слуг народу, влаштовувало в цих етерах, доки вони разом із ведучими, поливали брудом того ж самого Порошенка разом із депутатами «ЄС». Чому так, спитаєте? Ну, варіантів купа. Можливо це була взаємовигідна співпраця між Банковою і Медведчуком. Хтозна. І лише на початку 2021 року, (тобто аж через півтора року після приходу до влади Зе і Ко), коли в етерах почали все більше і більше критикувати так званих Слуг, телеканали нарешті закрили, застосувавши санкції… ні, знов не проти Медведчука, а лише проти Тараса Козака.

Ах да, ледве не забув. В цей час, влада максимально активно продовжувала намагання посадити Петра Порошенка за ґрати. Забігаючи наперед нагадаю, що акції протесту під стінами Печерського, а потім і Апеляційного суддів, проходили навіть в січні та лютому 2022 року, за лічені тижні до початку повномасштабного вторгнення. Влада що є сили намагалась кинути за ґрати Порошенка.

А потім так, потім почалась велика війна. Було страшно. Усім і одразу. Терміново була потрібна допомога війську, яке ЧОМУСЬ залишилось без бронежилетів, шоломів, засобів звʼязку. Усі поплічники Медведчука (сам він комфортно сидів під домашнім арештом), драпанули до росії. Також закордон втік Портнов. Як вони спокійно виїхали, то питання не до мене. Деякі Слуги миттєво драпанули зі столиці і з країни. Навіть один депутат від провладної політичної сили, той кого Зеленський фактично привів до влади, встиг зрадити Україну. І доки на Банковій, в оточені купи кілець охорони крали один у одного бухло, Петро Порошенко почав допомогати українському війську. З першого ж дня. Знаходячись в Києві разом із бійцями тероборони. Не було тоді ніякого завтра. Було лише сьогодні.
Давно ми не чули очільника Міністерства національної єдності. Бо нас Банкова «єднає, єднає», від учора ще більше намагається зʼєднати, а ми ніяк не єднаємось!
І про співпрацю із росією під час війни. Відкриваємо інтернет і читаємо новину від 30 квітня 2021 року,

«Російська компанія «Грин Филмс», співзасновником якої до весни 2019 року був Володимир Зеленський, а досі (до квітня 2022 року) є перший помічник президента Сергій Шефір прозвітувала про свої фінансові показники за 2020 рік. За документом, прибутки «Грин Филмс» у 2020 році зросли, порівняно з попереднім. Компанія збільшила свій дохід майже на 16 відсотків у порівнянні з 2019-м, і отримала 55,8 мільйонів рублів (майже 772 тисячі доларів). З них майже 32 мільйони рублів (понад 440 тисяч доларів) компанія отримала з роялті та ліцензійних виплат.

Закриваємо інтернет. Ох уж ці журналісти, понапишуть такого… Та щоби Володимир Санич, та АЖ до весни 2019 року, та бізнес із росією, та гроші на крові… та бути такого не може!

Чи може?
Попри все, що робить влада проти мене, сьогодні ми в колі бойових побратимів на Покровському напрямку. Це один з найважчих напрямків на карті бойових дій. І, можливо, найважливіший.

Якщо ворог захопить Покровськ або візьме його у «клешні», то зможе з півдня атакувати Дніпропетровську область, а з півночі вести наступ на Слов’янськ та Краматорськ. Тому саме в руках цих воїнів — доля України.

Україна зараз потребує єднання довкола Збройних Сил, а не атаки на єдність, антиконституційних рішень та незаконних санкцій, які перешкоджають допомозі армії. Єдині, хто насправді постраждали від обмежень проти мене, українські воїни. Влада залишила їх без зброї, техніки, обладнання, а зараз позбавляє благодійників можливостей їм допомагати.

Проте хлопці тримають стрій: вони, як ніхто розуміють, що наш головний ворог — це путін. Після нашої зустрічі вони знову повернуться на перші лінії оборони, а там їм потрібна зброя. Тому закликаю повернути фінансування український армії: повернути військове ПДФО до бригад, спрямувати кошти з «єдиного марафону» на забезпечення українського воїна, зупинити корупційний «дерибан» на закупівлі атомних енергоблоків.

Маємо боротись пліч-о-пліч, а не плести політичні інтриги. Ми повинні виграти битву за єдність, щоб здолати росію в цій війні.

📩Telegram😎Facebook🕊Twitter
Колись дуже давно, сержант в учебці казав нам, капловухим курсантам, майбутнім командирам відділень,

- Ви лише тоді можете щось вимагати від підлеглих, якщо самі цьому відповідаєте!

Я до чого?! Подейкують, що в деяких телеграм каналах почали обговорювати «неочікувані» причини запровадження санкцій проти Петра Порошенка. І одна з цих причин, це начебто те, що він ледве не одноосібно створив «Партію регіонів». Люди, які вміють користуватися «Вікіпедією» прочитавши таке, лише покрутять пальцем біля скроні, але ж то розумні люди. На жаль такі не всі. Так ось, якщо теоретично припустити, що Петро Порошенко у 1997 році створив ПР (нехай вона тоді інакше називалась) і уявити, що він фактично одразу не покинув цю компанію, а залишився ще на трохи, то… Що тоді робити із:

- концертами Квартала на підтримку Януковича?
- Головою офіса президента який був також добровільно помічником депутата від ПР, Єльбруса Тедеєва, (який зокрема голосував ЗА ратифікацію Харківських угод, закон Ківалова-Колесніченка, а також закони 16 січня)? І це було не в 1997 році, а під час революції Гідності.

Що робити із товарищєм Татаровим (тут навіть і додати нема що), та фільмами для росії які знов таки свідомо знімав Квартал після 2014 року? Перелік фільмів надати, чи не треба? До речі. Якщо подивитися інформацію про компанію «Централ-партнершип», яка відповідала за прокат деяких фільмів Квартала на росії, то можна прочитати наступне… «З 2014 року, входить в склад холдингу «Газпром-медіа». Це пряма співпраця із країною-агресором чи «етадругоє»?

p.s. А нагадайте пліз, де знімався фільм «8 новых свиданий»?
(Друзі. Буду вдячний за репост).

Доки тільки один комбриг, а саме легендарний «Купол» виступив на захист Петра Порошенка. І ще раз скажу, «Честь, пане полковнику. За позицію. За сміливість».

Сподіваюсь, що ми почуємо інших полковників, чиї бригади протягом років отримували життєво важливу допомогу від Петра Порошенка на десятки, якщо не сотні мільйонів гривень. І це не футбольні мʼячі, а дрони, дрони, транспорт, зарядні станції, і знов дрони.

Скільки наприклад «Посейдонів» поставили у війська Зе і Ко? Правильна відповідь, жодного! А чим проводити розвідку? Обіцянками та заявками? Скільки раз комбригам та комбатам приходилось казати щось накшталт, «Петро Олексійовичу! Мавіки потрібні. Дуже потрібні. На позавчора», і дрони максимально швидко привозили в бригади. Скільки ворожої техніки та живої сили вразили ФПВ-дрони які Олексійович тисячами привозив на фронт. І були випадки, коли у екіпажів залишались ЛИШЕ ці дрони. Скільки комплексів РЕБ, які мусила надати держава, врешті решт привозив Порошенко? І скільки вони врятували життів українських воїнів! А якщо би не привіз? Тоді що? Ах, ну да… Можна обіцянки та рапорти причепити на дах автівок. Мусить допомогти.

Спочатку влада підготувала для війська порожні склади, а зараз лишає батальйони та бригади допомоги на мільярди гривен!

Повторюсь. Дуже вірю в те, що почуємо слова підтримки від інших комбригів, бойових полковників. (А чого їм соромитись чи боятись? Ще одну догану оголосять? Тридцять пʼяту чи сорок третю)? Вірю в те, що не мовчатимуть! Бо ЗСУ, це зараз єдина сила в Україні, в яку зокрема вірять мільйони українців. Бо треба в щось, або в когось вірити. Не можна жити без віри…
Отже… Батальйони та бригади, які чекали допомоги від Петра Олексійовича (дрони, зарядні станції, транспорт і знов дрони), на десятки мільйонів гривень, фактично були послані Банковою нах@й! Тому що Указ про запровадження санкцій проти Петро Порошенко вже опублікований. Здається враження, що вони комусь пообіцяли повністю обмежити всі рухи Петра Порошенка, зокрема його допомогу воюючому війську!

І якщо вже завтра, десь не вистачить хоч одного Мавіка, або фпв дрона (які щотижня Порошенко передавав війську) і це потягне гибель наших військових, то все це буде на совісті сидельців Банкової. Хоча… Про що я? Звідки там совість?!

Браво Віктор Федорович Зеленський! У військах вам безумовно скажуть «Дякую, бл@дь! Дуже дякую».

Фото просто так!
Я чудово памʼятаю, скільки обурення в соцмережах тоді викликали ці бігборди.

- Та шо ви уто гонітє? Всьо буде чудово. Гі-гі-гі. Що?… А то путін нападьот? Гі-гі-гі.

Скажу більше, дехто з прихильників самого Петра Порошенка не зовсім зрозумів такого ходу. Але ще тоді, навесні 2019 року, Порох вже чудово розумів, що буде далі. І він виявився правим…

Як там? Нареготались вже? Чи ще ні?
Державна зрада - це свідоме приниження України зі сцени в Юрмалі.
Державна зрада - це свідоме порівняння ЗСУ із баранами, а екіпаж субмарини «Запоріжжя» із пукаючою у воді ігуаною.
Державна зрада - це на шостому році війни побачити «мир в глазах путина».
Державна зрада - це свідоме призначення на посаду Голови СБУ свого кента, який повний профан в роботі спецслужб. Чим за це врешті решт заплатить Україна, відомо лише одному Богу. І то не факт.
Державна зрада - це поїздка в Оман, а потім майже доба відсутності на всіх радарах в той момент, коли там же був літак патрушева. Угу, так просто співпало.
Державна зрада - це згортання ракетної програми та й купи інших програм по переозброєнню війська. Чим за це заплатила Україна, напевне ніколи не дізнаємось.
Державна зрада - це фактична зупинка Павлоградського хімічного заводу (ПХЗ).
Державна зрада - це тотальне ігнорування попереджень союзників про скоре повномасштабне вторгнення з боку росії.
Державна зрада - це лижі та пʼянка в Буковелі в той момент, коли до чорного дня залишалось півтори місяці і Верховному Головнокомандувачу замість того, аби горілку жерти треба було прочитати свої обов’язки… «здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними силами України, контроль стану забезпечення армії військовою технікою, озброєнням та іншими ресурсами».
Державна зрада - це точно таке ж ігнорування всього що сказав Голова ЦРУ, перед вторгненням росіі. Хтось запевняв про те, що «всьо договорено»?
Державна зрада - це не надати військовому керівництву України жодних відомостей про точну дату та час початку повномасштабного вторгнення. (Читайте інтервʼю генерала Сергія Наєва). Скільки українців за це заплатили своїм життям? А може для того і не надали, бо все вже було «договорено»?
Державна зрада - це запевнення мільйонів громадян за пару днів до 24 лютого, що все буде добре і я вам гарантую… а потім зокрема Житомирська траса була всипана розстріляними автівками із тими людьми, яким щось там гарантували.
Державна зрада - це порожні склади напередодні повномасштабного вторгнення. Скільки військових за це заплатили власним життям?

Фото просто так
Воно і зрозуміло… як же ще інформаційно перебити інтерв’ю генерала Сергія Наєва, де він прямо вказує на те, що… ну ви читали!
Мережею, наче величезна хвиля, шириться новина про те, що РНБО під Головуванням Зеленського запровадила санкції… ні, не проти Портнова (таке подумали)… а проти Петра Порошенка! Що відповідно тягне за собою блокування рахунків, а це відповідно… йди нах@й військо. Йдіть нах@й всі батальйони та бригади, яким на мільярди гривень допомагав Олексійович. Перетопчетесь без дронів та всього іншого.

Подейкують, що наступний крок… арешт із обвинуваченням у державній зраді! Мовляв, із росією співпрацював. Угу, Ліпецька фабрика. Сказати, що на Банковій поїхав дах, нічого не сказати!

Хоча… Можливо це, «за будь яку ціну закрити Порошенка», було вимогою путіна! Хтозна?! Тут вже, від таких безглуздих кроків Банкової, можна припускати будь що.

p.s. Хто в курсі, фільми які Квартал знімав для росії, це співпраця із країною-агресором, чи «етадругоє»?

https://t.me/c/1424755805/12108
Зеленській і Ко, можуть цілодобово розмовляти про єдність. Про те, як вони сплять і думають про Україну. Вони можуть вигадувати нові форуми під потужними назвами. (До речі, як там Кримська платформа? Забули?! От і я ж про це). Арахамія може вносити в сесійну залу Верховної Ради кожного дня безглузді пропозиції про створення наприклад… Дня дня. Дня ночі. Дня згадування минулого року. Дня переходу через дорогу на зелене світло. Дня виходу з дому. Але потім маски падають і знов шоу «Царь и евонные опричники решили не пущать Петра Порошенко за границу».

Агов, нешановні рідкісноЗЕмельні більшовики, ви кому зараз робите гірше? Петру Порошенко? Ха-ха! Ви чули коротенький анекдот, «На зло тещі виколю собі око! Нехай у неї буде зять одноокий»? Чули?! Так це про вас…

Як би так сказати, аби дійшло і до товстолобіків. Я хоч і не дипломат, але розумію прості речі. Там, за великими дверима, важливі не потужні тексти стратегічно-космічної незламності. І не мілітарі лук, «тіпа я охрененний воєн». Важливе реноме. Впізнаваність.
Арахамія може хоч підбори вдягнути замість кросівок і панчохи, а також ще нагородити купу різної йухні… Памʼятаєте як він ледве не звітував у 2019 році перед російськими журналістами в Давосі?.. Так ось, зараз він для світового політичного істеблішменту максимум, «Той хлопчик з України». Ним і залишиться. Як і уся світа Вови. Чи Вовки, як правильно згідно сучасним трендам? А останній стане героєм книги, «Як маючи все, все ж і проїб@ти».

Можна по різному ставитись до Петра Порошенка, але рівень його впізнаваністі ми всі бачили на саміті НАТО. Генсек Північноатлантичного альянсу, побачивши серед української делегації пʼятого Президента України встав зі свого місця і пішов привітатись. Ні. Не з Марʼяною,
- Оооооуууу! Ви та крейзі… як це по вашому… йобнута на весь голова фройлян, яка во время война полівать бруд і знімать генерал один за одним?

І не ще там з кимось. Він дуже тепло привітався із Петро Порошенко. І це багато про що говорить. А тепер питання знатокам, залишившись за столом перемовин після того, як зачиняться двері, з ким у Рютте буде більш продуктивна, для України продуктивна, бесіда? З Порошенко чи наприклад з прості Господі… Безуглою? Вона ж якимось чином опинилась в офіційній делегації?!

Коли на безпековий саміт в Мюнхені, треба відправляти максимально сильну українську делегацію, в яку входитимуть не ті хто гарно можуть виляти хвостом, а дипломатичні важковаговики, Петру Порошенко виписують жменю повісток на допит в ДБР, аби він нікуди не поїхав. Хоча його запросили особисто. Чи втратить щось від цього… ні, не Порошенко… а Україна? Відповідь очевидна. Але де інтереси країни, а де власні рейтинги?

Чомусь на думку приходять події осені 2019 року. Коли той же Порошенко, майже криком кричав Зеленському, «Не вздумай залишатися наодинці із Путіним». Але хто ж тоді почув Олексійовича? До влади прийшли не їбацца фахівці в усьому. І в дипломатії також. Чим врешті решт Україна сплатить за ту зустріч (і за Оман також)… можна тільки гадати. Не чули тоді. Не чують і зараз!

Про Україну вони думають! Угу…

Дякую Юрій Журавель за малюнок.
Джері (яка вже давно не схожа на перелякане кошеня), бажає всім міцних та спокійних снів!
Подивився як сьогодні голосували так звані народні обісранці, за розпил мільярду доларів на закупівлі російських реакторів. Погортав перелік прізвищ, хто поставив своє «За» в цій ганебній справі. Як ви думаєте, друзі… яку кнопку натиснула та сама, максимально принципова Марʼяна? Червону, жовту чи зелену? Розумію, питання риторичне! Напевне за її голос пообіцяли оновити гардероба… і шляпку!

Коли наступного разу, ви почуєте про те, що в країні не вистачає грошей наприклад на виплати сімʼям загиблих воїнів, згадайте цей день ганьби…
(Продовження) Ну і стосовно фрази генерала Наєва, від якої попердоліло багатьох (якщо не всіх) позитивних… «У військових не було жодного документа, в якому було б написано, що 24 лютого 2022 розпочнеться наступ Росії». Підкажіть мені будь ласка, а кому підпорядковується (звітує) Голова ГУР? А Голова СЗР? Залужному, Наєву?.. Кому?

p.s На фото карта введення правового режиму «Воєнний стан» в листопаді 2018 року. Є про що подумати, да?
І лише після цього, після рішення Верховної Ради… не до, або замість… лише після цього, війська почали проводити певні дії і як я вже казав, в мій рідний Мелітополь одразу примчалися десантники з девʼяносто пʼятої.

А тепер до головного. Надзвичайний стан (навіть не воєнний), був внесений на голосування ВР України… лише 23 лютого, тобто за день до початку повномасштабного вторгнення. Не за півтора місяці, (згадайте до речі чим тоді займався Верховний і Ко). Не навіть за два тижні, аби бригади почали проводити хоч якісь відповідні дії, а лише за день. І я знімаю капелюха перед тими генералами, які самостійно прийняли рішення, яке врешті решт і врятувало тоді Україну. А якщо би все ж таки вистачило політичної волі, якби хтось знайшов власні яйця та прийняв рішення на випередження, як це було в листопаді 2018 року… Скільки життів українців вдалось би зберегти?! І хтозна, чи був би так швидко, і взагалі окупований Мелітополь? Чи мали б ми трагедію Маріуполя? Але… Час назад не повернути.
Інтервʼю генерала Сергія Наєва, в якому він прямо, скажімо так натякає, на деякі… комусь дуже неприємні речі, неабияк сколихнуло інформаційне середовище.

«Фахових» думок від людей, які за три роки повномасштабного вторгнення так і не дійшли до війська, хоч відбавляй. Від «та надо було, чого вони чекали», до прямих образ в бік генерала. Тим паче, багато фахівців художнього свисту інтерв’ю Наєва так і не прочитали. А якщо і читали, то багато речей не зрозуміли. Ок! Давайте я спробую дещо пояснити все зрозумілою багатьом мовою. Як то кажуть, на прикладі яблук та груш.

Питання не в прізвищі генерала, а в тому, що він говорить. В тому, як пояснює дії війська. Якщо би тоді на посаді командувача обʼєднаних сил, стояв не генерал Наєв, а хтось інший, ну нехай генерал Петренко, то його слова в інтервʼю були приблизно такими ж. Бо військові не можуть діяти як їм заманеться. Військові, в даному випадку мається на увазі командири батальйонів, бригад, зʼєднань. Просто… НЕ МО-ЖУТЬ. На кожне застосування, потрібне бойове або просте розпорядження. Навіть самостійно переміщатись зі Львова до Харкова батальйон або бригада, не можуть. І якщо навіть командир умовного 56377 батальйону, який зараз знаходиться на якомусь полігоні, вирішить самостійно прибути в зону бойових дій, бо «ну його нах сидіти на полігоні, заїб@ло», після першого ж пораненого, а він обовʼязково буде, отримає просте запитання,
- На підставі чого ви тут знаходитесь?
- Воюємо.
- Підстава? Номер беерки?
- Немає. Ми самі так вирішили.
- І як ви тепер будете розбиратись із пораненням хлопця, який опинився в зоні ведення бойових дій… безпідставно? А якщо він помре, хто за це буде відповідати?
- Бееее… мееее…
Вони навіть боєприпаси не отримають без відповідного розпорядження.

Генерал в своєму інтервʼю прямо каже, що не було рішення… до останнього дня не було політичного рішення на розгортання військ. Тобто не був введений в дію Стратегічний план застосування ЗСУ. І цей план вводить в дію точно не генерали. В незалежності від прізвища. Не могла умовна 6678363 бригада за місяць до того самого чорного дня, самостійно прибути в район Генічеська і почати рити окопи та мінувати теріторію. Не могла! Розумійте як хочете. Планувати, могла! Готувати центнери відповідних бойових документів та десятки закритих пакетів, «Розкрити Ч+2… +5…. +10», могла. Проводити командно-штабні навчання і прості навчання на полігоні бригади, могла. Але діяти… не могла.

Уявіть собі ситуацію. Командир бригади, почитавши в інтернетах слова наших союзників про те, що до великої війни залишилось не так багато часу, може місяць, а може три, вирішує самостійно перекрити трасу від Генічеська в бік Мелітополя. Прибуває бригада в район і починає активно рити окопи,
- Ви хто такі? - Наступного дня питає його Голова районної Ради і ще тридцять фермерів.
- Командир бригади, полковник Перемогін.
- Що ви тут робите?
- Займаємо рубіж оборони.
- На підставі чого?
- Ви новини читали?
- Так… Давно читаємо. Але ж новини, це не підстава. У нас що, воєнний стан?
- Ні! - Роздратовано відповідає полковник.
- У вас є бойове розпорядження?
- Теж ні.
- Так тоді знов питаємо, на підставі чого ви перекопали наші поля, майже знищили врожай, перекрили трасу і судячи з усього мінуєте територію перед позиціями?
- Та пішли ви нах@й. Усі разом. Немає часу з вами спілкуватись.
Але через день війна не почалась. І через три дні, також. А ось через тиждень на мінах підірвались два трактори і загинули люди. Хто буде винуватий? Питання риторичне…

Саме для того, аби війську розвʼязати руки в питаннях маневру, виходів в район розгортання, підготовки позицій і так далі, в листопаді 2018 року, в деяких областях України був введений той самий правовий режим «воєнний стан». Не самостійно кимось. Не генералом або генералами, а рішенням Верховної Ради після того, як відповідний документ надійшов від Президента України, Петра Порошенко. Тобто вище політичне керівництво країни, прийняло рішення і спрацювало на випередження.
🔥 Асвабадители! 🔥

https://t.me/ZSU_DVIG/26376
See more posts

View in Telegram